_Я_ТВОЙ_ЛУЧИК_, 40 - 27 ноября 2008 00:34

ДАВАЙте ОБСУДИМ

Отредактировано:27.11.08 01:08

[COLOR=darkblue][SIZE=+2][COLOR=red]
МОЛОКО З КРОВ"Ю

[SIZE=+1][COLOR=darkblue]
Люко Дашвар (Ірина Чернова) – журналіст, кіносценарист. Перший роман «Село – не люди» був відзначений премією «Коронація слова – 2007», а роман, про який ідеться, – премією «Коронація слова 2008».
Кохання – категорія постійна. Міняються часи й часові виміри – йому, коханню, байдуже. Й направду, нема найцікавішої теми для романіста, ніж кохання, особливо трагічне, пов’язане зі зрадою та смертю. Згадаймо Ромео й Джульєтту, задушену Дездемону, романтично-фольклорні образи… Кожен із читачів, думаю, успішно продовжить перелік.
Люко Дашвар – добра учениця, бо саме таке кохання присутнє в її романах. У романі «Молоко з кров’ю» – головні герої Маруся й Стьопа кохають одне одного з 12-ти років і до смерті, але їм постійно заважають: географічно-політичні й військові обставини (події роману охоплюють 1941 – 2007 роки), далекі й близькі родичі, заздрісні сусіди й вороги. Письменниця майстерно конструює сюжет. Інтрига до інтриги: весілля Марусі з першим парубком на селі Олексієм (от уже й необхідний любовний трикутник!), одруження Степана і, як наслідок, кохання Марусі й Степана набуває рис таємничості: «Більше – не розлучалися. Настороженими стали, обережними, таїлися, як ті партизани, і, здавалося, нікому й ніколи у Рокитному не спаде на думку, що рудий Стьопка-німець і горда румунка Маруся тільки й живуть, що день до ночі, бо вночі, хай раз на тиждень чи навіть на місяць, він таки обдурить усіх на селі й непомітно, як найдосвідченіший шпигун, підкрадеться під Марусине вікно. А вона вже чекатиме…».
Вельми загострює сюжет коралове намисто, що в романі символізує вічність почуттів: намисто передають у спадок, його рвуть, гублять, знаходять, знову дарують: «Бабуся казали – у кого коралі біля серця, того вночі зірка зігріє». Разок намиста об’єднав події роману в коло, тому Пролог та Епілог читати найцікавіше.
Переповідати подальші події я не стану – читайте роман, але можете мені повірити, що там удоста зрад, ревнощів, смертей, вбивств та інших не менш потрібних моментів для того, щоби книга читалася всю ніч, до рання.

[FONT=Courier][COLOR=red][SIZE=+1]
ВОТ И У МЕНЯ ПРОШЛАЯ НОЧЬ БЫЛА БЕССОННОЙ- ЧИТАЛА...
ДО 07:05 УТРА.
КНИГА - СУПЕР!!!!!!!!!!!!!
СОВЕТУЮ ВСЕМ!!!!!!
ЭМОЦИИ ЗАШКАЛИВАЮТ!!!!!

[/SIZE][/COLOR][/FONT][SIZE=+2][/SIZE][/SIZE][/COLOR][/COLOR][/COLOR][/SIZE]

Добавить комментарий Комментарии: 8

sekleta , 55 лет27 ноября 2008 13:17

Ответить

Крутила я цю книжку в руках у магазині, та не купила. Вельми страшно таке читати.Розумію, що то вороги коїли, а що думала авторка, коли це писала? Навіщо таку страшилку оживляла?

Показать ответы (1)

_Я_ТВОЙ_ЛУЧИК_ , 40 лет27 ноября 2008 00:46

Ответить

Розділ 1

Румунка і німець. Ясний ранок

Усьому виною — ряба курка. Крутилася би біля півня, не лізла б у кущі, — і, може, усе склалося б інакше. А так… Ще покійна баба Парася була нелогічно прихильною до рябих — усі помирали своєю смертю, замість із перерізаною горлянкою у каструлі варитися. Що вона про них такого особливого знала?

Того літнього ранку сонце ніби заблукало — усе не йшло, і полохливі кури у дворі удови Орисі дарма метушилися, намагаючись навмання відшукати щось їстівне у траві біля хати. Хазяйка випустила їх ще у сірий світанковий туман, тепер поралася у хаті й ніяк не йшла надвір.

Ряба курка — руда із чорним та білим — кинула дурне діло, почимчикувала у смородину й аж шию скрутила — ти ба: у траві під кущем червоніє велика гладка, мов полірована, кулька. Не інакше, вишня-черешня. Курка без зволікань дзьобнула знахідку — й аж квок від болю: червона принада виявилася твердою, мов каменюка. Курка не здалася. Крутнула головою, наче сто курей з усіх боків уже поспішали відбити в рябої червоний скарб, і знову дзьобнула — моє!

Тим часом удова Орися з мискою в руках вийшла на ґанок, усміхнулася ранковому сонцю — тихо… П’ятий рік тихо, нема війни, а вона оце кожного ранку виходить на ґанок і прислухається, наче раптом світ потьмяніє від димних згарищ і битиме чорним в очі, вуха позакладає від грому близького бою і вона силкуватиметься почути щось важливе і рятівне, та так і не почує, згине, а їй же ніяк не можна — мала Маруська у ліжку солодко сопе, на кого її… Тихо… Пожити би… Восени — двадцять шість, коса — як батіг, руки сильні, очі не згасли, серце щастя просить. Тихо… Наче тихо…

І пішла до годівниці.

— Ціпу-ціпу, ціпу…
Кури заспішили за жінкою, тільки ряба вперто довбала дзьобом червону кульку під смородиною.
— А ну всі докупи мені!
Курей перерахувала, озирнулася — що там ряба під кущем знайшла? Відігнала. Під смородиною присіла.
— Це ж треба… — всміхнулася, червону кульку з трави дістала, від роси обтерла, на розкриту долоню поклала. — А я й не сподівалася…
Укинула кульку в кишеню. І пішла до хати.

У відчинене вікно заглядало цікаве сонце, наче питало Орисю — і як ти тут живеш? А вона би будь-кому перш за все на диван із шафою показала.
Диван шкіряний, спинка з дерев’яною різьбленою поличкою й дзеркалом. Навіть німці з румунами, які у війну в Орисиній хаті таборилися, і ті язиками цокали — мовляв, який же вишуканий диван завівся у звичайній сільській хаті. Поряд із диваном — шафа одежна. Теж із дзеркалом на увесь зріст. Орисі би два віки працювати без зупину, та однаково на такі розкоші не заробити. Усе — бабусине, царство їй небесне.

Ще є стіл. Сама з дощок збила. Дві табуретки й ліжко з панцирною сіткою.

Орися ввійшла до кімнати, дістала з шафи коробку з-під цукерок, присіла біля столу, поклала коробку перед собою, чомусь усміхнулася і зняла з коробки кришку.
— Оце би мені щастя, якби не горе… — Язика прикусила і на ліжко — зирк: чи не розбудила донечку часом.
На ліжку сиділа мала Маруся, терла кулачком чорні оченята, дивилася на матір.
— А чого це ти, Марусю, очі треш? — Орися їй. — Щось наснилося, доню? А, ходи до мами… Поцілую — і все минеться…
Маруся мовчки сповзла з ліжка, ступила два кроки до столу, на відкриту коробку глянула й заклякла — оце диво дивне, краса невидана, мрія чудесна…
— Чого це ти? — Орися їй знову. — Та ходи вже…
Мала Маруся ніби й не чує. Заворожено — на коробку відкриту, а там — розсипані червоні коралові бусинки. Звідки такий скарб? Як мама на буряки — так Маруся все чисто в хаті перебере, і жодного разу коробки від цукерок не знаходила.

До столу дійшла, поруч із мамою на табуретку всілася, а очей від бусинок відвести не може. Одним пальчиком до бусинки дотягнулася, торкнулася і врешті всміхнулася, на маму зиркнула — мовляв, не зникли бусинки, справжні-спражнісінькі!
— Бабусине намисто, — мама їй. Та викладає бусинки з коробки на стіл, нитку довгу з котушки відмотує. — Одного разу нитка розірвалася, бусинки розкотилися, погубилися. Наче щастя відібрали.
Долонею грубою бусинки накрила. Маруся й собі — долоньку на бусинки поклала, прислухається. А мама далі веде:
— Е, ні, думаю… Треба щастя назад докупи збирати. Майже всі бусинки знайшла, а однієї — ніяк… А нині…
Усміхнулася. З кишені знайдену бусинку дістала.
— Рябій курці дякувати. Оце хотіла її сьогодні зарубати, а тепер — хай живе.
І — бусинки на нитку: клац-клац-клац. Маруся підборіддям у стіл уперлася, з намиста очей не зводить. Мама роботу закінчила, нитку зав’язала.
— Буде намисто. Бабуся казали — у кого коралі біля серця, того вночі зірка зігріє. Може, й мені тепер…
Тільки намисто до шиї піднесла, а тут кури надворі як заметушаться. Орися намисто на столі лишила й до вікна:
— Куди?! А, ну кш! Пішли! Пішли…
Від вікна та до дверей.
— От кляті кури!

Вискочила — грюк! Білий світ загасила. Оце тільки й лишилися в ньому — бідна кімнатка з вишуканим шкіряним диваном і дзеркальною шафою, мала Маруся біля столу, а на столі — диво з див, червоне, гладке, мов вовною довго поліроване, коралове намисто.
Маруся закусила губку, озирнулася й обережно простягла до намиста руку. Торкнулася. Ні… Не зникло. До себе потягла. А важке ж! Обережно від столу відірвала, на шию повісила й до шафи.

Стала перед дзеркалом… Очі витріщила, аж сльози бризнули: мамо рідна, чого ж ти таке щастя від Марусі ховала, чого ввечері, коли спати вкладала, не розкрила коробки, не показала хоч би одну червону бусинку, не повідала, як колись клята нитка не втримала важких кульок і розірвалася, тоді б Маруся часу не гаяла і кожного дня не тільки хату і двір обшукала би, а й усе село, певно, всі світи…

Розділ 1 Румунка і німець. Ясний ранок Усьому виною — ряба курка. Крутилася би біля півня, не лізла б у кущі, — і, може, усе склалося б інакше. А так… Ще покійна баба Парася була нелогічно прихильною до рябих — усі помирали своєю смертю, замість із перерізаною горлянкою у каструлі варитися. Що вона про них такого особливого знала? Того літнього ранку сонце ніби заблукало — усе не йшло, і полохливі кури у дворі удови Орисі дарма метушилися, намагаючись навмання відшукати щось їстівне у траві біля хати. Хазяйка випустила їх ще у сірий світанковий туман, тепер поралася у хаті й ніяк не йшла надвір. Ряба курка — руда із чорним та білим — кинула дурне діло, почимчикувала у смородину й аж шию скрутила — ти ба: у траві під кущем червоніє велика гладка, мов полірована, кулька. Не інакше, вишня-черешня. Курка без зволікань дзьобнула знахідку — й аж квок від болю: червона принада виявилася твердою, мов каменюка. Курка не здалася. Крутнула головою, наче сто курей з усіх боків уже поспішали відбити в рябої червоний скарб, і знову дзьобнула — моє! Тим часом удова Орися з мискою в руках вийшла на ґанок, усміхнулася ранковому сонцю — тихо… П’ятий рік тихо, нема війни, а вона оце кожного ранку виходить на ґанок і прислухається, наче раптом світ потьмяніє від димних згарищ і битиме чорним в очі, вуха позакладає від грому близького бою і вона силкуватиметься почути щось важливе і рятівне, та так і не почує, згине, а їй же ніяк не можна — мала Маруська у ліжку солодко сопе, на кого її… Тихо… Пожити би… Восени — двадцять шість, коса — як батіг, руки сильні, очі не згасли, серце щастя просить. Тихо… Наче тихо… І пішла до годівниці. — Ціпу-ціпу, ціпу… Кури заспішили за жінкою, тільки ряба вперто довбала дзьобом червону кульку під смородиною. — А ну всі докупи мені! Курей перерахувала, озирнулася — що там ряба під кущем знайшла? Відігнала. Під смородиною присіла. — Це ж треба… — всміхнулася, червону кульку з трави дістала, від роси обтерла, на розкриту долоню поклала. — А я й не сподівалася… Укинула кульку в кишеню. І пішла до хати. У відчинене вікно заглядало цікаве сонце, наче питало Орисю — і як ти тут живеш? А вона би будь-кому перш за все на диван із шафою показала. Диван шкіряний, спинка з дерев’яною різьбленою поличкою й дзеркалом. Навіть німці з румунами, які у війну в Орисиній хаті таборилися, і ті язиками цокали — мовляв, який же вишуканий диван завівся у звичайній сільській хаті. Поряд із диваном — шафа одежна. Теж із дзеркалом на увесь зріст. Орисі би два віки працювати без зупину, та однаково на такі розкоші не заробити. Усе — бабусине, царство їй небесне. Ще є стіл. Сама з дощок збила. Дві табуретки й ліжко з панцирною сіткою. Орися ввійшла до кімнати, дістала з шафи коробку з-під цукерок, присіла біля столу, поклала коробку перед собою, чомусь усміхнулася і зняла з коробки кришку. — Оце би мені щастя, якби не горе… — Язика прикусила і на ліжко — зирк: чи не розбудила донечку часом. На ліжку сиділа мала Маруся, терла кулачком чорні оченята, дивилася на матір. — А чого це ти, Марусю, очі треш? — Орися їй. — Щось наснилося, доню? А, ходи до мами… Поцілую — і все минеться… Маруся мовчки сповзла з ліжка, ступила два кроки до столу, на відкриту коробку глянула й заклякла — оце диво дивне, краса невидана, мрія чудесна… — Чого це ти? — Орися їй знову. — Та ходи вже… Мала Маруся ніби й не чує. Заворожено — на коробку відкриту, а там — розсипані червоні коралові бусинки. Звідки такий скарб? Як мама на буряки — так Маруся все чисто в хаті перебере, і жодного разу коробки від цукерок не знаходила. До столу дійшла, поруч із мамою на табуретку всілася, а очей від бусинок відвести не може. Одним пальчиком до бусинки дотягнулася, торкнулася і врешті всміхнулася, на маму зиркнула — мовляв, не зникли бусинки, справжні-спражнісінькі! — Бабусине намисто, — мама їй. Та викладає бусинки з коробки на стіл, нитку довгу з котушки відмотує. — Одного разу нитка розірвалася, бусинки розкотилися, погубилися. Наче щастя відібрали. Долонею грубою бусинки накрила. Маруся й собі — долоньку на бусинки поклала, прислухається. А мама далі веде: — Е, ні, думаю… Треба щастя назад докупи збирати. Майже всі бусинки знайшла, а однієї — ніяк… А нині… Усміхнулася. З кишені знайдену бусинку дістала. — Рябій курці дякувати. Оце хотіла її сьогодні зарубати, а тепер — хай живе. І — бусинки на нитку: клац-клац-клац. Маруся підборіддям у стіл уперлася, з намиста очей не зводить. Мама роботу закінчила, нитку зав’язала. — Буде намисто. Бабуся казали — у кого коралі біля серця, того вночі зірка зігріє. Може, й мені тепер… Тільки намисто до шиї піднесла, а тут кури надворі як заметушаться. Орися намисто на столі лишила й до вікна: — Куди?! А, ну кш! Пішли! Пішли… Від вікна та до дверей. — От кляті кури! Вискочила — грюк! Білий світ загасила. Оце тільки й лишилися в ньому — бідна кімнатка з вишуканим шкіряним диваном і дзеркальною шафою, мала Маруся біля столу, а на столі — диво з див, червоне, гладке, мов вовною довго поліроване, коралове намисто. Маруся закусила губку, озирнулася й обережно простягла до намиста руку. Торкнулася. Ні… Не зникло. До себе потягла. А важке ж! Обережно від столу відірвала, на шию повісила й до шафи. Стала перед дзеркалом… Очі витріщила, аж сльози бризнули: мамо рідна, чого ж ти таке щастя від Марусі ховала, чого ввечері, коли спати вкладала, не розкрила коробки, не показала хоч би одну червону бусинку, не повідала, як колись клята нитка не втримала важких кульок і розірвалася, тоді б Маруся часу не гаяла і кожного дня не тільки хату і двір обшукала би, а й усе село, певно, всі світи… Показать ответы (5)

Знакомства для женщин По Парам

Здесь вы сможете найти достойного спутника жизни, с которым создадите гармоничные отношения. Чтобы получить доступ к общению с мужчинами - зарегистрируйтесь. Это займет всего минуту! На сайте знакомств для женщин po-param.ru самая большая база анкет. Мужчины из разных городов России и других стран находятся в поиске серьезных отношений. Не проходите мимо своего счастья! Один из мужчин на По Парам ру - Ваш парень. Он ищет именно такую, как Вы. Нужно просто сделать шаг навстречу.

Для тех, кто хочет познакомиться с мужчиной от 45 до 60 лет

Совет: после регистрации обязательно заполните анкету и загрузите несколько своих самых лучших фотографий. Как правило, чем лучше заполнена анкета, тем быстрее женщина находит своего мужчину мечты. Действуйте также и вы увидите результат!

На по-парам.ру можно познакомиться с мужчиной после 30 лет. На по парам можно познакомиться с мужчиной после 40 и после 60 лет. Любви все возрасты покорны! Без сомнений, на знакомствах по-парам ру вы станете счастливой женщиной!

Техника удачного знакомства

Существует много стереотипов, комплексов, которые мешают познакомиться. Здесь расскажем о том, как преодолеть сомнения и страхи.
Согласитесь, познакомиться на улице НАМНОГО СЛОЖНЕЕ, чем в интернете! Никогда не знаешь, как отреагирует незнакомый человек на улице, который тебе понравился, на желание продолжить романтическое общение. На работе тоже есть свои сложности, ведь выбор в таком случае ограничен коллегами.
Наверняка, вы мечтаете о том, чтобы в вашей жизни произошли перемены к лучшему, ведь с любимым человеком можно покорить любые вершины и преодолеть самые сложные сложности.
В данной статье также расскажем о главных ошибках, которые допускают люди на сайтах знакомств. Избежав их, можно быстро и благополучно выйти замуж или жениться.
po-param.ru - это бесплатный сайт знакомств. За плату предоставляются только дополнительные услуги, например стать звездой, сделать подарок и др. На платформе зарегистрировано много людей по всему миру. Каждый день здесь регистрируются тысячи новых участников, которые ищуь любовь.
Хотите увидеть реальных людей, которые познакомились на сайте po-param.ru? Смотрите блог Олега Эйхе и Марины Адут на Ютубе

Какие преимущества имеет международный русскоязычный портал знакомств po-param.ru

- Регистрация. Чтобы стать участником сайта, нужно зарегистрироваться, кликнув на кнопочку «зарегистрироваться», либо войти, используя Ваш аккаунт в социальной сети.

Что поможет сделать знакомство эффективным

Галерея лиц. Эффективный способ привлечь к себе внимание и получить много писем от поклонников или поклонниц. Добавьте себя и вы увидите результат сразу!
Поиск. Помимо стандартного поиска, Вы можете увеличить потенциал, используя расширенный посик. Так Вы сможете увидеть только тех, кто максимально соответствует заданным параметрам: например, вам может быть интересен человек с конкретным знаком зодиака.
Симпатии. Здесь в случайном порядке показываются представители противоположного пола, у которых критерии поиска совпадают с вашими. Подтверждая симпатию, человек увидит на своей страничке, что он вам понравился. И, велики шансы, что он вам напишет (тут играет важную роль грамотно заполненная анкета, чему и будет посвящена следующая статья).
Дневник. В этом разделе показываются все записи участников сайта, которые ведут у себя дневник. Кто-то пишет стихи, а кто-то рассказывает, как он справляется с лишним весом. С помощью поиска по дневниками, вы можете отфильтровать только пользователей по своему городу, либо кликнуть на одну из вкладок – самые читаемые мужские или женские дневники.
В разделе "Новости" вы можете принять участие в опросах сайта, вступить в дискуссию с другими пользователями, принять участие в конкурсе или узнать о последних изменениях на сайте.

Комплексы, которые мешают познакомиться

Пожалуй, самой распространенной проблемой нашего времени можно с уверенностью назвать психологические барьеры внутри нас, называемые комплексами.
Некоторые из них образуются в раннем детстве, другие приобретаются уже во взрослой жизни. Но все они негативно влияют на нашу жизнь.
Комплексы - это психологические барьеры, они же и являются причинами многих социальных проблем, в том числе и одиночества. Дальше попробуем разобрать наиболее часто встречающиеся примеры проявления комплексов, и выбрать способы борьбы с ними.
Что мне делать, если я стесняюсь познакомиться?
Итак, что делать одинокому человеку, если в его воображении на первом плане стоит комплекс «стесняюсь познакомиться»? Многие молодые люди после очередной прогулки по городу, где они видят красивых девушек, приходят домой, и задают себе одинаковый вопрос: «как познакомиться с девушкой, если ты стесняешься?» На самом деле нужно сначала понять, чем вызвано это стеснение. Бывают случаи, когда стеснение познакомиться вызвано боязнью отказа. Например, мужчина боится в глазах окружающих выглядеть глупо, поэтому стесняется подойти и познакомиться. Как же поступить такому мужчине?
Для мужчины категоричный отказ женщины на его предложение познакомиться, особенно если вместе с отказом ему в глаза презрительно улыбаются или язвительно шутят, может стать сокрушительным ударом по самолюбию.
В результате такого жестокого отказа мужское самолюбие будет уязвлено, и в следующий раз в похожей ситуации он будет испытывать чувство страха, и станет думать примерно так: «боюсь познакомиться с девушкой – она мне точно откажет, да еще и посмеется надо мной».
В результате - потом он даже не попытается подойти и показать заинтересованность, что она ему понравилась.
Лучший способ победить страх познакомиться - предварительное общение в интернете. Для этого надо зарегистрироваться на нашем сайте знакомств. На нём ежедневно регистрируются тысячи людей, испытывающих реальное желание найти свою половинку.
После того, как вы заполните свою анкету и добавите фото, начните поиск человека, подходящего вам по возрасту, полу, городу и другим факторам. В интернете отказ от знакомства не выглядит таким трагичным, как в реальности. Можно написать приветствие десяти девушкам или парням и ждать от них ответа.
Благодаря интернету люди могут избежать неловкости при знакомстве. Многим также легче идти навстречу в общении, так как личное пространство в этот момент не нарушается. Через пару дней общения вы забудете, что ещё недавно беспокоились на тему, как познакомиться.
Знакомство в интернете максимально защищает мужское и женское достоинство. Именно поэтому сегодня все больше семейных пар создаются благодаря всемирной паутине.

Как сделать первый шаг в знакомстве девушке?

В последние годы развитие нашего общества привело к тому, что многие мужчины не стремятся проявлять инициативу и ее приходится проявлять женщинам.
Для того чтобы решить задачу, как познакомиться первой, следует понять – это вполне нормально!
Девушки, задавая этот вопрос окружающим и сами себе, испытывают комплексы по поводу того, что первой знакомиться не принято. «Как я буду подходить первой – ведь обо мне могут плохо подумать», - так думает подавляющее большинство женщин. И ладно бы действие происходило лет двести назад. Но как раз в 21 веке беспокоиться о том, как первой познакомиться с парнем – всего лишь очередное заблуждение.
Поскольку прекрасная половина человечества сравнялась в правах и обязанностях с сильной половиной, проявлять инициативу в знакомстве теперь могут и женщины. К тому же, не только мужчина может обеспечивать спутницу. В условиях равноправия и мужчина может встретить вторую половинку, которая будет главой семьи, и в любви, и в финансах. Современные женщины могут зарабатывать гораздо больше мужчин и могут позволить себе выбрать лбимого без привязки к его уровню дохода.

Почему сложно познакомиться с девушкой?

Проблема познакомиться имеет глубинные корни и расположена в нашем подсознании. Заключаться эта проблема может в разных причинах, но чаще всего - это страх перед отказом. Отказы рождают комплекс неполноценности, когда парень считает себя некрасивым или недостойным для той, которая ему понравилась.
Иногда понравившаяся девушка, выражая нежелание познакомиться, объясняет это тем, что данный парень ей не подходит. И она полностью имеет право так думать, ведь только она сама может выбирать своего спутника жизни. А выбирать она хочет самого достойного. Но редко у людей есть время на раздумье и ответ, который не задевает чувства. Поэтому знакомства через интернет - это способ избежать неловскости и грубости в отказе.

Крутой фотоальбом на сайте знакомств - ваш билет в счастливые отношения

Фотографии на сайте знакомств должны быть презентабельными и одновременно естественными. Чем больше фотографий – тем лучше. Если они сделаны профессионально – то успех у противоположного пола просто гарантирован!
Насыщенный фотоальбом повышает ваши шансы найти достойного спутника или спутницу жизни.
В зависимости от того, как вы изображены на фото, можно не только с успехом найти себе хорошего парня или девушку, но и получить под снимками море комплиментов практически от каждого, кто просматривает ваш фотоальбом.
Кстати, когда под фото много комментариев, на других претендентов это действует просто магически.
Например, когда парень просматривает фото девушки и видит, что там 50 человек написало, например, «такая красивая», «ты просто супер», «я от тебя в восторге» и так далее, то у него на подсознательном уровне возникает желание написать ей.
Поэтому от выбора фотографий напрямую зависит качество будущего знакомства и общения.
Фотоальбомы с большим количеством профессиональных фотографий могут притягивать к вам взгляды как мужчин, так и женщин.